Персональний сайт Ігоря Булинського - Галицька шляхта

Хто не знає свого минулого, той не вартий і майбутнього. Хто не шанує визначних людей свого народу, той сам не годен пошани... М.Рильський



Персональний сайт Ігоря Булинського



Від пам'яті роду - до пам'яті нації !

Кожний нарід гордиться своєю шляхтою, тільки один український відмежовується насилу від того вінка людських окрас... О.Кобилянська

Середа- 28.06.2017 - київський час - 17:00 - вітaю вас Гость

У поняття шляхетність акумульовано добропорядність, чесність, справедливість, благородність, глибока християнська мораль. Ці риси характеру, поведінки були притаманні багатьом родинним династіям, які належали до українських лицарсько-шляхетних гербів Драго-Сас, Корчак, Корвін, Еліта і інших впродовж усіх віків... Шляхетність - це особливий спосіб мислення та позиціонування себе в суспільстві, прагнення до постійного розвитку та самовдосконалення... Шляхетність зобов'язує...
Братерство родинне нам душу бентежить, до єдності кличе, до чину взива... Служили Вкраїні завжди як належить - шляхетська амбітність і горда душа!...
Головна | Галицька шляхта | Реєстрація | Вхід





S A S


Історичні факти



Oпитування
Чи маєте Ви відношення до шляхти ?
Всього відповідей: 262



Це банер мого сайту: =Персональний сайт Ігоря Булинського - українська шляхта=, натисніть його і ви отримаєте HTML-код цього банера


Форма входу



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сертификат на никнейм Sokil, зарегистрирован на Булинський Ігор Ілліч




С Л А В Е Н Ь

Ш Л Я Х Е Т С Ь К О Г О

Т О В А Р И С Т В А
- х -

З глибин предковічних до нашого часу,
Попереду завше трима хоругву
Когорта шляхетна - підвалина роду,
І з Богом у серці завжди на слуху.
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди, як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!
- х -

В думках і піснях лине дзвін про них краєм,
Геройство їх блискає в наших очах:
Хмельницький, Виговський, Немирич, Мазепа,
Ця слава не вмре, не поляже в віках.
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!
- х -

Чи ми не нащадки тих лицарів дужих?
Ще поки не впав, їх підхопимо стяг,
Покиньмо оспалість, зневіру й байдужість,
Нас ждуть перемоги і слава звитяг!
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!

- - х - -



Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну»

Турка-жемчужина Карпат

Каталог сайтів України
























 

Юрій Височанський: Чимало галичан мають шляхетське походження


   Про це йдеться у книзі старшого викладача кафедри українознавства Івано-Франківського національного медичного університету кандидата історичних наук Любові Сливки «Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772–1914 рр.)», яка побачила світ за сприяння видавця, знаного мецената літературного процесу на Прикарпатті, власника відомої книгарні «Софія» в Івано-Франківську Юрія Височанського. Вже сама поява такого дослідження, географічні межі якого охоплюють східну територію всієї Галичини (крім Прикарпаття, ще й Тернопілля і Львівщину), зацікавлення його тематикою (від лютого 2009-го реалізовано вже кількасот книжок) засвідчують про суспільну тенденцію в Україні до відновлення історичної пам’яті – не лише, так би мовити, всенародної, а й окремих родів. Нині чимало наших співвітчизників загорілись ідеєю відшукати власні родинні корені. А ті, хто зумів відтворити свій родовід до певного коліна, гуртуються у громадські шляхетські об’єднання. Бо отримали на те підстави.

 

– Оскільки в нашому краї останніми роками чимраз посилюється інтерес людей, небайдужих до вивчення свого родинного коріння, я і взявся за видання цього грунтовного дослідження, – розповідає представник української шляхти гербу «Сас» Юрій ВИСОЧАНСЬКИЙ. – Тема вельми близька мені, бо й сам я свого часу перебував у таких пошуках, досліджуючи походження власного прізвища, та, власне, й далі цікавлюся всіма знахідками в тій царині. Тож можу запевнити, що то безумовно пізнавальна і добротна книга про шляхетні роди Галичини, хоча це лише початок досліджень. З неї читачі можуть багато чого довідатися, можливо, і про власні шляхетські корені, або ж отримати імпульс до студій над вивченням своїх родоводів. Адже в книзі вміщено перелік родів, у тому числі і так званих придомків, які вказували на належність шляхтича до тієї чи іншої родини. Скажімо, до роду Березовських належать носії таких відомих на Прикарпатті прізвищ, як Арсенич, ўеник, Малкович, а, приміром, до Винницьких – Кімаковичі.

 

Цілковито згоден з авторкою книги в тому, що, як вона пише, серед дрібної галицької шляхти були і «вихідці з руського боярства, княжих слуг і польської шляхти, і з ополяченої української шляхти й українізовані шляхтичі польського походження», але водночас «більшу частину цієї великої верстви становили українці за походженням». Цікава етимологія назви «шляхта». Це слово походить від давнього північнонімецького «slacht» (сучасне Geschlecht – рід, порода). Тобто позначає окрему касту в людській спільноті або ж, інакше кажучи, звістує про лицарський рід. Приміром, шляхтичі «Сас» – одного зі славетних, найбільших на наших теренах гербів, брали участь у хрестових походах, у Грюнвальдській битві проти тевтонів...

 

– Пане Юрію, заведено вважати, однак, що шляхта – це явище Речі Посполитої.

 

– Це вже застарілі уявлення. Я ніколи так не вважав. Нині, звісно, триває дискусія між польськими та українськими науковцями щодо етнічного походження галицької шляхти. Але книга Л. Сливки розставляє чимало крапок над «і». Наскільки відомо, готуються до друку також дослідження інших науковців про українську шляхту й інших регіонів. Деякі видання з такої серії вже побачили світ у Києві, Дрогобичі. І цей процес – елітарної самоідентифікації в Україні набирає обертів. Наприклад, доведено, що й герб «Сас», і інші відомі шляхетські спільноти Галичини, об’єднували на наших землях українські роди виключно греко-католицького віросповідання. Вже саме це спростовує твердження, нібито шляхта – суто польське поняття. Відтак і етимологія слова свідчить, що й для поляків то запозичений термін.

 

Отже, можна однозначно стверджувати: в Польщі була своя шляхта, в Україні – своя. Та найголовніше, що і там, і в нас цим словом, повторюю, позначали не лише сановитих осіб, а й просто вільних людей, котрі не були кріпаками, тобто не належали панові, а здебільшого перебували на військовій службі. А таких у нашому краї за сивої давнини було чимало, надто ж у Станіславові, на Коломийщині, Долинщині, Снятищині, Городенківщині, Тисмениччині, Калущині. Вони були завше готові захистити як свою вотчину, так і вітчизну, чи то свою честь, чи життя тих, хто потребував допомоги. Правда, в Галичині шляхтичі ще й володіли земельними наділами. І за обсягами цієї власності їх розділяли на дрібноземельних та магнатів.

 

Не можна плутати шляхтичів з дворянами, котрі, як і свідчить ця назва, служили при дворах – чи то російського царя, французького короля, чи іншого монарха. Шляхтичі ж ніколи не служили при дворах, а, повторюю, були вільними людьми – родовитими і знатними.

 

– Кажете, що постійно ходили з шаблями при боці... Виникають у цьому зв’язку асоціації з поділом людей на різні соціальні групи, що існував у ведичній культурі. Ця так звана варнова структуризація суспільства, зароджена в незапам’ятні часи на берегах Дніпра, передбачала поділ громад на чотири класи: крім нечисленної касти духовних і політичних лідерів нації, двох більших прошарків торговців та інших ділових людей і простих робітників, існувала й верства кшатріїв – воїнів, покликана оберігати лад у громаді та захищати її від зовнішніх ворогів. То, може, шляхетські традиції галичан – це відгомін чи продовження саме того давнього явища?

 

– Чом би й ні? Все можливе. Такі паралелі цілком можна проводити. Тут, як на мене, велике поле для досліджень та реалізації наукових гіпотез. Тим більше, що шляхтичі, повторюю, проживали не лише на заході України. Недавно у Трускавці на Львівщині відбувся п’ятий збір представників гербу «Сас», у якому я брав участь. І серед його делегатів були не лише поляки та «західняки», а й жителі Києва та Донецька. До речі, книга «Галицька дрібна шляхтаѕ» мала значний попит на форумі, крім того, всі прагнули й побесідувати з авторкою книги Л. Сливкою. Змогли делегати поспілкуватися і зі світового імені скрипалем, котрий виступав на зборі, заслуженим артистом України Олегом Кульчицьким, рід якого належить до «Сас»...

 

Розповідаючи про це, не можу оминути й такий штрих. Опріч науково-популярних видань про шляхетські традиції українців, на форумі презентували і книгу «Романтик шахів» – про представника одного зі знатних родів Галичини Степана Попеля. Ця людина була чемпіоном Львова та Галичини з шахів, стояла біля джерел знаменитої Львівської шахової школи. Кілька разів С. Попель вигравав першість Парижа, мав у своєму активі й нічию з Робертом Фішером, чемпіоном світуѕ

 

Біографія С. Попеля настільки цікава, що на її основі можна б написати пригодницький роман. Приміром, він утік від совітів і тривалий час проживав у Парижі, де мав свій маєток, який водночас був і притулком для мігрантів. Але якось у нього вкрали паспорт. Пан Степан вирішив було звернутися до поліції. Та його відрадили. Бо тоді існувала негласна домовленість між урядами СРСР і Франції про видачу сталінському режимові «безпаспортних» осіб слов’янського походження. Й порекомендували спродати майно і, взявши найнеобхідніше, втікати до Америки, де ніхто не вимагав паспортів. Попель так і вчинив. Що ж до самого його паспорта, то, напевно, не всі знають, що в Мюнхені під прізвищем Попеля проживав С. Бандера. Обидва Степани були досить схожі зовні. Втім, як мовиться, що було, те було. І я лише веду до того, що, либонь, ще не одну нову й цікаву подробицю української минувшини вдасться видобути, досліджуючи традиції шляхетності в Галичині, тобто вивчаючи те, що донедавна було під замком, а то й витравлено з менталітету українців.

 

– Пане Юрію, крім створення Українського шляхетського товариства, якою, можливо, ще є мета організованого руху на відродження родової пам’яті в Україні?

 

– Ініціатори відродження шляхетства наголошують на необхідності поглиблення й посилення родинних зв’язків задля збереження родового генофонду. Мовиться і про доцільність виявлення замків, фортець, інших давніх споруд, так чи інакше пов’язаних з історією того чи іншого роду, задля їх придбання, реставрації й відповідного облаштування. А в підсумку на основі названого товариства маємо створити партію, яка вестиме в соціумі відповідну політику. І це об’єднання представників українських шляхетських родів виходитиме у своїй громадській діяльності з того, що наспіла пора, коли до державного керма в Україні – як на владному Олімпі, так і в регіонах та містах, мусять стати нарешті представники її справдешньої еліти, а не фальшивої, як це є нині, ті, кому це належить за правом народження.

Бесідував Василь МОРОЗ.

                                                                            





GRZYMALA


Мої сторінки



Oпитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 172








Погода в Трускавці


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
















QR-код сторінки
















- Шляхетність зобов'язує -


82200 Україна Львівська обл. м.Трускавець © 2017

- За достовірність змісту матеріалів і статтей несе відповідальність автор -

- Приватний сайт -