Вихідцями зі шляхетських поміщицьких родин, які входили до складу УНРади, були М. Василько, Й. Коциловський, А. Шептицький. Зі збіднілих шляхетських родів, нащадки яких перейшли в стан селян, духовенства чи світської інтелігенції, походило значно більше діячів УНРади. Від знатних галицьких бояр вели свій родовід Євген, Степан та Лев Петрушевичі. Старовинний шляхетський рід, який мав продовження в священицькій генерації, представляли Роман, Лонгин і Михайло Цегельські. Буковинець Лев Когут по материній лінії походив з роду Барановських, близьких нащадків молдавського воєводи Мирона Барановського. Батькова матір іншого представника цього краю – Омеляна Поповича – належала до українського шляхетського роду Дашкевичів. Знатного походження були Олександр і Богдан Барвінські та Теофіль Окуневський. З ходачкової шляхти походив священик Іван Яворський. Останній належав до шляхетського герба «Драго Сас», як і ряд інших представників знатних галицьких родів, зокрема, Лев і Володимир Бачинські, Степан Витвицький, Олександер Кульчицький, Антін Крушельницький. Роду Сас були також члени буковинської делегації – Володимир Залозецький та Никола Дрогомирецький (Сас де Ґовора). Шляхетське походження мав і Д. Вітовський. Батьки цих діячів належали до різних верств: батько Т. Окуневського – священик, Л. Бачинського – вчитель, Д. Вітовського – селянин. Судячи з прізвищ депутатів, можна стверджувати, що в УНРаді були представлені також нащадки інших українських шляхетських родів: Білинських, Височанських, Даниловичів, Добрянських, Голубовичів, Горбачовських, Гординських, Калиновичів, Кормошів, Лісковацьких, Лозинських, Матковських, Пісецьких, Погорецьких, Полянських, Сілецьких, Студинських, Терлецьких, Федоровичів, Чайковських, Чернецьких, Чернявських, Юрчинських. Жіноцтво в УНРаді було представленно лише в буковинській делегації - вчительки Михайліна Левицька та Ксенія Добрянська.

    Виявом усвідомлення українськими родинами свого шляхетського походження був той факт, що 1907 p. y Самборі за ініціативою священика Петра Погорецького* було створено «Товариство руської шляхти в Галичині». Метою товариства стало піднесення освітнього та економічного становища української загонової шляхти в краї. В публікації з приводу цієї події підкреслювалось: «А прецінь наша руска шляхта, то численний, бо около 50 тисяч голов обіймаючий стан, що мимо ріжних незгодин вірно схоронив під своєю стріхою свою окремішність, та свої давні, родові традиції, стан привязаний сильно до своєї рускої Церкви і єї споконвічного обряду, що рідкою працьовитостию та витревалою пильностию посїв великі обшари землі і дійшов декуда до визначної заможности; стан, що всегда много посилав дїтий своїх до шкіл і много дав світскої та духовної інтелігенциї. Подібне до галицького «Товариство буковинської православної шляхти» було зорганізовано на противагу існуючому в Буковині румунському товариству. Очолював це товариство Мелетій Галіп – батько діяча УНРади Теодота Галіпа.

    Стосовно шляхетського походження діячів УНРади, то тут можемо проводити паралелі з Наддніпрянською Україною, де, за словами А. Каппелера, чимало активістів українського руху були дворянського походження та належали до інтелектуальних професій.