Дмитро Іванович Вишневецький (8 листопада (1517) — 1563) — шляхтич,
волинський магнат, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Кременецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Дмитро Вишневецький народився в 1517 році у місті Вишнівці (імовірно 8 листопада — в день святого Дмитра) і був старшим з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни з родини Олізарів. Дід Дмитра — Михайло, був відомий своєю боротьбою проти татар, другий був сербським деспотом. У 1548 — 1549 роках під головуванням Бернарда Претвича, Дмитро взяв участь у походах на Очаків — форпост Османської імперії. Бернард Претвич у 1550 році в листі до великого князя литовського (який був одночасно польським королем) Сигізмунда II Августа характеризує князя Дмитра як рішучого та відважного борця з татарами, який має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунд II Август, віддаючи данину поваги сміливості та видатним талантам Дмитра, призначає його старостою міст-фортець Черкас та Канева. З цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов’язком. Ідея створення суцільної оборони Україні проти Криму, із залученням до цієї справи всіх сил Великого князівства Литовського спільно з Москвою, захоплює його цілком і керує всіма його вчинками до кінця. Центром його плану було закладення фортеці на Низу Дніпра і широке використання козацтва, яке вже тоді перетворилося на значну військову силу, хоча відомостей про існування козацької організації на той час нема. Шукаючи підтримки від держави, він виклав цей план у листі до Сигізмунда II. Але король стримував дії Дмитра, оскільки формально Крим вважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви. Незважаючи на попередження Сигізмунда II, Дмитро Вишневецький у 1552 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. Козаки оточили її земляними валами, на яких із дубових кряжів зводили стіни та башти для гармат. Улітку 1553 році, серед цих заходів, Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю і з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні. Після повернення з Туреччини, Вишневецький без особливих нарікань та довгих пояснень одержує вже формальне доручення тримати оборону проти татар у закладеній ним фортеці. Проте він і надалі міг розраховувати лише на власні сили. Будівництво Хортицької фортеці він довершує, мобілізувавши козаків і селян Канівського та Черкаського староств. Срібна монета НБУ присвячена Вишнивецькому (реверс).jpg Прагнучи об’єднання всіх антитатарських сил, Вишневецький зав’язав стосунки з московським царем Іваном IV Грозним. Він прохав дати грошей на будівництво кам’яної фортеці, яка б захищала кордони від татарських набігів. Крім цього була необхідна допомога бойовими засобами — гарматами, ядрами, рушницями, порохом тощо. Іван IV охоче пішов назустріч планам Вишневецького, і навесні 1556 р. московський уряд організував похід проти Криму. До нього приєдналися близько 300 козаків. Московсько-козацьке військо пішло під Іслам-Кермен, поблизу теперішньої Каховки, та Очаків. Похід тривав до початку літа і був успішним, ці міста були здобуті. Відбивши вогнем з рушниць погоню, очолювану калгою, вони безпечно дісталися Черкас. Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похід тим, що це була нібито справа московських козаків, а Вишневецький тут ні до чого. Але восени того ж 1556 року козаки Вишневецького знову напали на Іслам-Кермен, уже власними силами. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Дмитром, запрошуючи його до себе на службу. Згоди він не дочекався і, як тільки «став Дніпро» (у січні 1557 р.), зібрав всю орду і зробив спробу захопити Дмитрову фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська поміч. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізь турецько-татарські заслони і подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована. У вересні 1557 року князь Дмитро залишає Черкаси і переходить на службу до царя Івана ІV, а вже навесні 1558 року відбувся спільний козацько-московський похід під Перекоп. В кінці 1561 — на початку 1562 року змінює курс на зближення з Кримом і стосунки з Вишневецьким погіршились. Тому князь від’їжджає до Речі Посполитої. Літом 1563 року відбувся останній похід Дмитра Вишневецького, а саме до Молдови, але його загін був розбитий під м. Сучава. Вишневецький та його люди потрапили у полон і були передані туркам, де у Стамбулі його було скинуто з мура на залізні гаки над морем.
* * *
