В часи татаро-монгольської навали, яка досягла Карпат, хорвати спинили татар, рятуючи Європу, частково пересилилися на південь і згодом створили держави - Сербію, Хорватію.

В XIV ст. - Лемківщина перебуває в складі Польщі та Угорщини. Антифеодальна боротьба підняла лемків на збійницький, тобто повстанський рух. Найбільше повстання відоме як повстання "славного на весь Бескид збійницького ватажка Андрія Савки".

У 1772 році Лемківщина, як і Галичина, - під пануванням Австрії.

В XIX ст. почалась "зарібкова" еміграція до США і Канади. Першими емігрантами до США були Русин з Бескидів, Юрко Кашицький з с. Нова Весна Новосянського повіту, який подався до США у 1871 році. Потім Михайло та Іван Русини з с. Струбовисько Ліського повіту Краківської області. Галицькі часописи жартома писали: "Лемки відкрили Америку".

Деякий час територія Лемківщини входила до Чехословаччини (до 1945 р.).

Велике горе принесла лемкам німецька окупація, було знищено і вивезено в Німеччину кращих синів і дочок з Лемківщини. Лемки внесли значний вклад у всенародну боротьбу проти фашизму - в русі опору, серед них відомі П. Пиртей, М. Донський, П. Русиняк, А. Яворський з Королика - саме він очолив партизанський рух в Карпатах.

Хоч за всю війну лемки мирно проживали з сусідами, сильні світу цього політики виношували плани поділу: восени 1944 року Тимчасовий Уряд Польщі заключив угоду з Урядом Радянської України (з відома Сталіна) про обмін населенням. За цією угодою українське населення, що проживало в межах післявоєнної Польщі підлягало виселенню на Україну в обмін на польське населення, яке виселялося з України до Польщі. 200 тис. лемків насильно було депортовано в Україну, 140 тис. лемків залишилося в межах Польщі.

В 1947 році в результаті операції "Вісла" вони були насильно вивезені на західні землі Польщі. Це сумна сторінка в історії лемків. 100 тис. лемків-русинів зараз проживає в Словаччині.

Однак, незважаючи на широку діаспору, лемки вміють відстоювати власні інтереси, об'єднуються, створюють свої товариства, групи, проводять "Ватри".

В 1956 році у Польщі створено українське суспільно-культурне товариство (УСКТ) з тижневиком "Наше слово". З 1983 року на Лемківщині щороку проводиться багатолюдний фольклорно-етно-графічний фестиваль "Ватра".

В 1988 році у Львові започаткувала свою діяльність товариство "Лемківщина". А вже в 1990 році на Лемківщині - у Польщі створено товариство "Об'єднання лемків".

Отже, за 250 років лемки не тільки не втратили своєї самобутності, неповторності, не втратили своєї говірки, культури - вони зберегли своє національне обличчя, своє національне ім'я - русини.

В Україні лемки переживали труднощі переселення - втрата майна, рідної землі, нове незвичне оточення, однак вистояли і збереглися як народ, як етнос українців. І вкотре вирятували їх вічні духовні цінності лемків - працелюбство, стійкість духу, взаємопідтримка, взаємодопомога і ,звичайно, тверда віра в Бога. Час накладає свою печать на життя, потрохи починають стиратися деякі звичаї, обряди, мова. Але ніщо: ні рідне слово, ні рідна пісня, ні один узір вишивки, ні одна колядка, ні одна лемківська молитва не можуть пропасти безслідно, бо це буде тяжкий гріх, нас, лемків теперішніх перед могилами наших дідів і прадідів, що лежать там, на батьківській землі, біля підніжжя Бескидів.

"Ой настало тото літо, тай тота година - Зібралася на здибанку лемківська родина" - так співають краков'яка сьогодні молоді лемкині. Радісно усвідомлювати, що сьогодні відроджується призабуте. Берегинями втрачених позицій стають молоді лемкині - вчителі, лікарі.

музиканти. Продовжує розвиватися в незалежній Україні народне мистецтво; різьб'ярство (Львів, Стрий, Трускавець, Моршин, Підгайці, Бережани), серед умільців Василь Одрехівський - заслужений діяч мистецтв України, різьб'ярі - брати Юрій та Мирон Амбіцькі, Лука Біганич, Іван Мердак, Андрій Сухорський. А хто в Україні, та і далеко за її межами не захоплюється солов'їними голосами сестер Байко з Яблуниці. До видатних лемків відносяться і дирегент Стефан Турчак, чудує своїм співом хорова капела "Лемковина", а скільки створено, і нині активно діють, прекрасних художніх колективів - самородків лемківської землі на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині. Багато видатних вчених родом з Лемківщини, серед них такі відомі імена: історик Іван Красовський, етнограф з Сянока, автор 1500 статей з історії та культури лемків; Солинко Дмитро - інженер, видатний технолог, чудовий худох<ник; Василь Хомик, Анатолій Ядловський - поети;

Степан Криницький - голова обласного товариства "Лемківщина"; п. Криниця - голова лемківського товариства "Надсяння".

Лемки-емігранти в США, Канаді вже мають свої лемківські громади, товариства, осередки. Вони нагромадили багатий досвід суспільної роботи по збереженню та відродженню лемківської самобутності. В 1936 році в США створена організація оборони Лемківщини - ООЛ, а напередодні у 1930 році започаткував свою діяльність Американський лемкосоюз, а у Канаді - об'єднання лемків Канади. Згодом ці два великі об'єднання переросли у Світову Федерацію Лемків Америки - СФЛА. У цій діяльності активну роботу проводив професор Торонтського університету Павло Мегочі. Сьогодні Іван Філ, Михайло Бережанський з Нью-Йорка продовжують роботу в Українському Конгресовому Комітеті.

Знавець і популяризатор лемківської співанки, лемківської говірки, Василь Шкимба з Калуша, цінитель роду краю Лемківського о. Анатолій Дуда з Монастирйська. Керівники Лемківських товариств Яна Начас з Брошнева та Вікторія Япчаник з Долини, родина Лінг з Надвірної.

Отже, справді, Лемківщина "в красі променистій споглянула світ". Краще про це говорять лише поетичні рядки:
"Любов вас висока до неба підняла, А вранці, як сонце вітається з вами, Ви в світлій красі - наче врода весняна... Чи літо в природі, чи скута зима, Лемківщино, вроди над тебе, нема. В красі променистій споглянула світ. В піснях голосистих твій славиться рід!