Хто не знає свого минулого, той не вартий і майбутнього. Хто не шанує визначних людей свого народу, той сам не годен пошани... М.Рильський



* * * * * *


Персональний сайт Ігоря Булинського


Від пам'яті роду - до пам'яті нації !

Кожний нарід гордиться своєю шляхтою, тільки один український відмежовується насилу від того вінка людських окрас... О.Кобилянська

П`ятниця- 29.03.2024 - київський час - 13:46 - вітaю вас Гость

У поняття шляхетність акумульовано добропорядність, чесність, справедливість, благородність, глибока християнська мораль. Ці риси характеру, поведінки були притаманні багатьом родинним династіям, які належали до українських лицарсько-шляхетних гербів Драго-Сас, Корчак, Корвін, Еліта і інших впродовж усіх віків... Шляхетність - це особливий спосіб мислення та позиціонування себе в суспільстві, прагнення до постійного розвитку та самовдосконалення... Шляхетність зобов'язує...
Братерство родинне нам душу бентежить, до єдності кличе, до чину взива... Служили Вкраїні завжди як належить - шляхетська амбітність і горда душа!...
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід







S A S


Історичні факти



Oпитування
Чи маєте Ви відношення до шляхти ?
Всього відповідей: 288



Це банер мого сайту: =Персональний сайт Ігоря Булинського - українська шляхта=, натисніть його і ви отримаєте HTML-код цього банера


Форма входу



Категорії розділу
Актуальні статті [65]



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сертификат на никнейм Sokil, зарегистрирован на Булинський Ігор Ілліч




С Л А В Е Н Ь

Ш Л Я Х Е Т С Ь К О Г О

Т О В А Р И С Т В А
- х -

З глибин предковічних до нашого часу,
Попереду завше трима хоругву
Когорта шляхетна - підвалина роду,
І з Богом у серці завжди на слуху.
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди, як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!
- х -

В думках і піснях лине дзвін про них краєм,
Геройство їх блискає в наших очах:
Хмельницький, Виговський, Немирич, Мазепа,
Ця слава не вмре, не поляже в віках.
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!
- х -

Чи ми не нащадки тих лицарів дужих?
Ще поки не впав, їх підхопимо стяг,
Покиньмо оспалість, зневіру й байдужість,
Нас ждуть перемоги і слава звитяг!
- х -

Приспів:
Братерство родинне нам душу бентежить,
До єдності кличе, до чину взива...
Служили Вкраїні завжди як належить,
Шляхетська амбітність і горда душа!

- - х - -



Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну»

Турка-жемчужина Карпат

Каталог сайтів України















Головна » Статті » Актуальні статті

Сторінки історії української шляхти
 
                                  

Був час, коли каміння розкидали люди; вони мусять оте каміння згромадити докупи. Надійшла пора, коли й українці розкидані по далеких і близьких світах, тримають поступ ходи до своєї гори, в основу якої має лягти кремінь. Міць його - духовні поривання до об’єднання .

Рік за роком історія гортає сторінки книги життя. Їх плин нестримно віддаляє події минулого від сьогодення, відносить їх у давнину.

Для людей, які народилися на стику другого і третього тисячоліття від Різдва Христового, а також для прийдешніх поколінь, важливо знати. Хто ми такі? Чиї ми діти? Якого роду, племені?

Події минулих століть і тисячоліть навічно вписані у книгу життя. Минуле завжди бентежить душу, спонукає хоч на мить, зняти завісу часу і заглянути в найпотаємніше - джерела життя свого роду, краю…

З часової і просторової відстані одне явище або подія забувається, а інше — дедалі рельєфніше і ясніше проступає в пам’яті, наче все було вчора. І хочеться його якомога швидше зафіксувати правдивим записом, залишити спомином для нащадків.

Це стосується тих, хто і нині відчуває себе українцем, гордиться цим, не цурається своєї віри, історії, культури, традиції.

Тепер, як ніколи відкривається шлях до відродження Батьківщини. Тож кожен українець має долучитися до цієї святої справи - зберегти пам’ять про свій рід.

Я, Михайло Янкович-Височанський, постановив перед собою мету зібрати матеріали, впорядкувати і надрукувати книгу про історію українського роду Височанських Драго-Сасів.

Усвідомлюючи нашу історію і національні святині, починаючи з 2000 року я збирав матеріали, які в тій чи іншій мірі пов’язані з темою родоводу Височанських, інших родів, що тісно спокровнені на життєвих шляхах з родом Височанських. Це такі українські роди, як: Турецькі, Яворські, Ільницькі, Комарницькі, Матківські, Жупанські, Розлуцькі, Турянські, Лопушанські, Зубрицькі та багато інших. Мета - написання книги “Драго-Саси. Рід Височанських..”

За словами героя повісті Івана Филипчака “Сила волі” Василя Вериги- Петрусевича Височанського: “Якщо людина скаже собі: я хочу, я мушу і буде стояти на цьому постановленню, то діло мусить принести успіх!” Запорука цьому - сила волі.

Згідно з письмовими матеріалами та особистими дослідженнями, розкривається істинність усталеної думки, про не польське походження роду Височанських.

Наглядна робота покаже приклад виховування представників майбутніх поколінь у дусі глибокого почуття любові до Бога, Батьківщини, своєї нації, життя по таких християнських чеснотах як Віра, Надія, Любов, які були притаманні більшій частині українських дворянських родин. Книга виховуватиме свідому любов і жертовне служіння своїй Батьківщині, заради чого жили і віддавали життя кращі сини і доньки славного українського дворянського роду “Драго - Сас”.

Знання генеалогічних віток свого родоводу, родинних взаємовідносин, гордість за своїх предків, повага і честь за їхні вчинки і звершення стануть важливим поступом на шляху відродження української нації, значно підсилить енергетику представників родоводу аж до самовдосконалення та відродження національної самосвідомості.

Воістину! Шляхи Господні не звідані. В житті нічого випадкового не буває. В Бога все сплановано заздалегідь. Поясненням цьому є те, що три представники роду Височанських на ім’я Михайло займаються дослідженням родоводу. На даний час є зібраний чималий матеріал. По запиту Михайла Височанського, Сансонський інститут геральдики надав оригінальну відповідь. Вона виглядає наступним чином:

 

“Історичний екскурс”

Ваше прізвище бере свій початок між ХІ-ХІІІ ст. і було вперше записане для того, щоб відрізняти одну особу від іншої. Воно використовувалося як описове слово для підтвердження особистості. Під 1490 роком воно стало добре відомим прізвищем і передавалося іншим в родині, змінюючись впродовж століть, воно зазнавало мутацій, допоки не набуло теперішньої форми.

В той час, коли Ваше прізвище розвивалося, хрестоносці почали в 1095 році під проводом Папи Урбана ХІ роботу по ідентифікації символів, які набирали форму гербів. Геральдика робила записи цих військових знаків і саме з цих записів ми прийшли до твердження, яким був герб Вашого родинного прізвища. Відтінки і позначки, представлені на гербі, є зв’язком з почестями минулого і теперішнім носієм імені. Стародавні воїни і державні мужі з таким же прізвищем, навіть якщо вони не мали до цієї самої родини відношення, були причетні до появи цивілізації і суспільства з тої доби, яку ми тепер називаємо “темними віками” аж до нової доби ХХ ст.

Можливо, що Ви не будете вважати, що герб є точно таким, як Ваш власний, тому що в середні віки, коли геральдика була функціональною наукою записів гербів, кількість яких була великою і які перебували під контролем геральдистів.

Обриси щита, на якому був зображений Ваш герб, беруть початок ще в ХІІІ ст. Його функція тоді полягала в тому, щоб відбивати стріли, які були випущені з луків, відбивати удари ворожих мас і захист від мечів та сокир, які використовувалися в битвах.

 

Саксонський інститут геральдики.

Я не історик, і висліди походження роду Драго-Сасів не проводив. Це зробили польські, угорські та українські дослідники – історики. Тому, перш ніж розпочати розмову про рід Височанських, читачеві необхідно хоч трохи ознайомитися з історією роду Драго-Сасів. Направду багатий матеріал про рід Драго-Сасів зібрали українські історики-дослідники М.Терлецький і Ів. Волчко-Кульчицький, який втілився у книги “Трак часу Драго-Сасів” та “Історія села Кульчиць і роду Драго-Сасів”.

Власне тому в історії Драго-Сасів, на мою думку, найкраще буде надати слово найкращим українським історикам-дослідникам.

 

Геральдичний рід Драго-Сасів

Загадкові таємниці в нашій історії залишаються загадковими тому, що це були або заборонені і забуті теми, явища, імена або на них не звертали уваги історики. Вони вивчали і далі вивчають і досліджують історичні долі малознаних і далеких від нас чужоземних племен, обминаючи складність становлення і утвердження окремих верств свого народу. Проте народна пам’ять чітко тримає в собі успадковане з далекого минулого...

Історія роду Драго-Сасів є невід’ємною частиною історії української шляхти. Протягом століть з’явилось багато гіпотез і версій про походження роду Драго-Сасів. Поскільки питання походження роду Драго-Сасів глибоко не опрацьовувалось українськими істориками, то зрозуміло, що з’являлась велика кількість припущень і домислів, які базувались на тенденційних висновках окремих хроністів чи істориків при роз’ясненні ними білих плям в історії роду.

Сконденсовано відомості про рід Сасів подав К.Нєсецький у своїм “Herbarzy Polskim”: “…початки того гербу походять із Саксонії, звідки також Сасом зветься, прийшов з Саксонії до Угорщини, звідки граф Гуйд, згідно зі свідченням Войцеха Стрепи, з немалим військом до Лева княжича Руського прибувши, і зв'язавшись з Литвою, Мазовше спустошивши, за що в нагороду за свої лицарські справи крім різних подарунків ще і близьку родичку княжича за жону узяв, осів у Руських краях, і для нащадків своїх з різними прізвищами, які печатаються тим гербом, став батьком".

“Poczet szlachty galicyjskiej bukowinskiej” уточнює, що "рід Драго-Сасів прибув на Русь Галицьку з Мармарошу. Належить він до родів геральдичних... Герб роду знаходиться в "Клейнотах Длугоша"... Основним тереном перебування роду є Галицька Русь і Литва".

У "Клейнотах Длугоша" зазначено: "Сас. Драги або Саси. На блакитному полі розміщений півмісяць жовтого або золотистого кольору з двома зірками такого ж кольору над ріжками півмісяця, посередині півмісяця вістрям догори розміщена стріла. Рід Волоський із гір і лісів Руської провінції, займав гірські полонини, князівського походження, мужі прості, правдиві, вправні, хоробрі, мужні, посад не випрошують, але посадові за кров'ю".

“Poczet szlachty galicyjskiej bukowinskiej” подає три головні варіанти гербу Сас.

1. На блакитному полі над золотим півмісяцем між двома золотими шестикутними зірками розміщена срібна стріла. У клейнодах над шоломом у короні хвіст павича, прошитий стрілою вліво.

2. Сас або Місяць: на блакитному полі над золотим півмісяцем три шестикутні зірки. У клейнотах над шоломом у короні три страусові пера.

3. Сас Пруський. На червоному полі над золотим півмісяцем між двома золотими шестикутними зірками розміщена срібна стріла навпаки. У клейнодах над шоломом у короні на шести перах чаплі поміщена рука воїна з мечем.

 

Опис головних елементів герба

Щит є найважливішим елементом в обладунку лицаря, а також єдиним елементом без якого не може існувати будь-який герб. Родинна відзнака (з сарматської традиції -- тамга), намальована на поверхні щита, складає простий, або малий герб.

Палітра характеризується сукупністю кольорів в оздобленні гербу. Згідно стародавньої геральдики, тільки чотири фарби: червона (gules), синя (azur), зелена (vert) і чорна (noir); та два метали: золото і срібло можуть використовуватися з цією метою. Драг-Сас користується тільки синьою фарбою, золотом та сріблом.

Місяць: прадавній символ, що з'явився в Європейській геральдиці з часу першого хрестового походу, сам походить з невідомих глибин містичної традиції. Часто траплявся в символіці націй, які межували з турко-пануючими країнами, які в свою чергу запозичили його з Візантії.

Зірки: тільки шести і більше променева зірка вважається правильним геральдичним елементом. Згідно традиції, зірці надавали символу натхнення і надії на майбутнє, для прикладу stella antecedebat (з латинської -- зоря прийдешня).

Стріла: є нетиповим геральдичним елементом, притаманним переважно українській і польській традиції. Стріла походить від прадавнього символу власності окремих племен західного слов'янства, звідки вона і перейшла в геральдику. Стріла є найстаршим елементом в гербі Драгo-Сасів, всі інші елементи були додані пізніше.

Шолом: знаходиться над щитом майже кожного гербу, і несе з собою ознаку шляхетності його володаря. Немає чітко визначеного стандарту в його зображенні -- найчастіше воно змінювалося в залежності від тогочасних уявлень чи відповідного смаку власника.

Корона вінчає шолом за традицію. Це зовсім не означає, що носій гербу має зв'язок з королівською кров'ю, проте відображає той факт, що її власник служить короні та усій шляхті.

Клейноди найчастіше підкреслюють центральний елемент герба, проте досить часто вони замінюються трьома, чи п'ятьма-сіма перами пави, чаплі, чи страуса. Частково, тип і кількість пер в клейнодах відображали посадовий ранг його власника.

 

Головні геральдичні варіанти герба

За винятком головної і найчастіше уживаної версії гербу Драг-Сас (Сас I), прадавнього герба (Сас II) та маловідомої галицької відміни (Сас III), існують ще два основні варіанти -- Місяць-Сас, золотий місяць з трьома зірками над ним, розташованими в два ряди на синьому щиті , та Прус-Сас, місяць з двома зірками і стрілою між ними, вістрям донизу, теж на синьому щиті . Герб оздоблений шістьма перами чаплі та озброєною мечем рукою. Ці варіанти вживалися дуже малим числом родин.


sas I

sas II

sas III

sas ksiezyc

sas prus

 

Відміни в гербах окремих родин

Окремі родини Драго-Сасів дещо змінили свій герб з часом, хоч це і нетипово для традиції української чи польської геральдики, за винятком нечисленних випадків, коли герб доповнювався окремими елементами як відзнака певних заслуг. Найчастіше змінювався колір чи положення якогось з елементів гербу. Нам відомі наступні відміни: Білинських, Діделів, Ляхницьких, Лукавецьких, Ролбецьких, Серецьких, Сомковичів, Сташкевичів та Гарчинських, Мсцишевських, Сомничів і Спегавських герба Прус-Сас.


bilinski

dziedzul

lachnicki

lukawiecki

rolbiecki

serecki

somkowicz

staszkiewicz

garczynski

msciszewski

somnicz

spegawski
     

 

Родини з титулами барона чи графа

Існували і інші відміни герба в зв'язку з шляхетським титулом родини -- баронів Блажевських, Раставецьких, Сассів і Серецьких, та графів Дідушицьких, Гарчинських, Комарницьких, Уруських і Яворських. Крім того, відомі ще щонайменше шість зображень зміненого герба з печаток галицької шляхти 14-15 століття, тут не наведених.


blazowski

rastawiecki

sass

serecki

dzieduszycki

garczynski

jaworski
uruski komarnicki  

 

Напівлегендарне минуле герба

Окольський, а за ним і решта гербовників стверджують, що в 1236 році за короля Дангела (Данила) до Галицької землі прийшов comes Гуйд зі своїм загоном. На його прапорі лежали місяць з двома зірками, та стріла в польоті. Цей чоловік прибуває з Угорщини, і ймовірно, що інші численні лицарі герба Сас прибули на Галицьку Русь пізніше, як наприклад родина Саса-Воєводи в 1370-80 роках. Деякі з них, як наприклад comes Wanczaluchus, Іван, що прийшов на терени Турки за грантом короля Ягейли в 1431 році, були русинами.

 

Перелік родин герба Драг-Сас

Що ж до родин, які належали до герба, то вони були досить численними вже з сивої давнини, і тільки збільшувалися в часі за рахунок адопцій, відокремлення нових гілок в самостійні родини, та гранти польських королів 16-17 ст, які не дуже визнавалися одвічною шляхтою. Гербовник Папроцького в 1584 році згадує 68 родин герба Сас та його варіантів (позначених в списку червоною зірочкою *). Сьогодні герб нараховує більше 350 родин:

Drag-Sas

Aleksandrowicz 
Arszenic 
Aslam 
Aslamnowicz 
Aslamowicz 

Baczanski 
Baczewski 
Baczynski* 
Badowski 
Balicki 
Balowicz 
Bandrowski* 
Baniewicz 
Bankowski 
Baraniecki* 
Bardziejowicz 
Batowski 
Bejarski 
Bejowski 
Berestianski* 
Berezowski* 
Berez'anski 
Berez'nicki* 
Berez'ynski 
Bibielski 
Bielinski 
Bieniewski 
Biernacki 
Bilawicz 
Bilewicz 
Bilinski 
Bilynski* 
Biskowski 
Blaz'ejewicz 
Blaz'ewicz 
Blaz'owski* 
Blisiewicz 
Bobaszynski 
Boberski 
Boczanski 
Bodrug 
Bodziewicz 
Bohoziewicz 
Bojarowski 
Bojarski* 
Bojarzynski 
Bojeniecki 
Bondarzewski 

Bonowski 
Borkowski 
Boryczewski 
Boryslawski 
Bosacki 
Branski 
Bratkowski* 
Broszniowski 
Browczynski 
Brylewicz 
Brylinski* 
Brynk 
Brzescianski 
Brzuski 
Buchowski* 
Buczynski 
Bujarski 
Butkowski 
Buz'dawicz 
Bylinski 
Bystrycki 
Byszynski 

Charewicz 
Chaszcziwski 
Cheslowski 
Chlopicki 
Chnatsko 
Chodakowski 
Chodkowski* 
Cholodowicz 
Chomikowicz 
Chordynski 
Choslowski 
Chrustowski 
Ciculowski 
Ciemierzynski* 
Cierciowicz 
Cieszkowski 
Cisowski 
Czahrowski 
Czajkowski* 
Czapiewski 
Czarnora 
Czarnowski 
Czemierzynski 
Czepucha 
Czerkaski 
Czerpacki 
Czolhanski 
Czolowski 
Czuczepkowicz 
Czulewicz
Danejko 
Danilewicz 
Danilowicz* 
Danilewski 
Danilowski 
Daniszowski 
Daszkiewicz 
Dekanski 
Del'atynski 
Delatynski 
Demkowicz 
Didkowski 
Dlugopolski* 
Dmitraszko 
Dmitrowicz 
Dmoszycki 
Dmytrowicz 
Dnistrianski 
Dobrianski* 
Dobrocki 
Dobrokanski 
Dobrowlanski 
Dobrzanski 
Dobrzyjanski 
Dodajewski 
Dolinski 
Dolobowski 
Dolz'anski 
Doroszewicz 
Dowrzycki 
Drahomirecki 
Drelachowski 
Drelichowski 
Drobnicki 
Drohobycki 
Drudz 
Druz'bicz 
Dryniewicz 
Dubanowicz 
Dubracki 
Dubrawski* 
Dubrowlanski 
Duchowski 
Duczynski 
Duminski 
Dunajewski 
Duniecki 
Dunikowski 
Dwernicki 
Dwojakowski 
Dydkowski 
Dzieduszycki* 
Dziedzicki 
Dziedziel* 
Dziewiatkowicz 
Dziewulski 
Dzurkewicz 

Esymontowski 

Falinski 
Fedkowicz 
Filonowicz 
Foland 
Fryzowicz 
Fugowski 

Gaczynski 
Gadomski 
Galczynski 
Gileczynski 
Giliczynski 
Gnylanski* 
Golinski 
Golowiecki 
Grabowiecki 
Gusakowski 
Gusnianski 
Guttry 
Gwozdecki 

Haczynski 
Hatajlowicz 
Holobut 
Holonowicz 
Holynski 
Hordynski* 
Horodecki 
Horodicki 
Horycki 
Hubernicki* 
Hrebinski 
Hrebnicki* 
Hubiak 
Hubicki 
Huczernicki 
Hulecki 
Humecki 
Humiatycki 
Huniatycki 
Huniewicz 
Husakowski
Husarowski 

Ignaszewicz 
Ilnicki 
Iz'ycki 

Jablonski 
Jaminski* 
Jamnicki 
Janiowicz 
Janiszewski 
Jasenicki 
Jasinski* 
Jaworski* 
Jermalowicz 
Jermolowicz 
Jugiewicz 
Jurewicz 
Jurgiewicz 
Jurkiewicz 

Kaczkowski 
Kaleczycki 
Kalinowicz 
Kalnicki 
Kaminski 
Kaniowski 
Kanski 
Karbowski 
Karczmarzewski 
Karczynski 
Karmazyn 
Kasprzykowski 
Katynski 
Kendzierski 
Kiedrowski 
Kierzkowski 
Kimakowicz 
Klaczkowski 
Klechniowski 
Klodnicki* 
Kluczynski 
Kniazdworski 
Kniehinicki 
Kniehynicki 
Kniehyninski 
Knihinicki 
Knihinski 
Koblanski 
Kobylanski 
Kobylinski 
Kokolnicki 
Kolkanowicz 
Kolodczak 
Kolodnicki 
Komarnicki* 
Komarowski 
Konaszewicz 
Kopcienski 
Kopcinski 
Kopczenski 
Kopiecki 
Kopystynski 
Korczynski 
Kornalewski 
Kornelowski 
Korostenski 
Kotecki 
Kotel 
Kotlowicz 
Kozlowski 
Krajewski 
Krasnianski 
Krasnicki 
Krasowski 
Krechowicki 
Krechowiecki 
Krechowski 
Kropiwnicki* 
Krupicki 
Kruszelnicki* 
Krynicki 
Krywecki 
Krzeczkowski 
Krzywczycki 
Kubicki 
Kuilowski 
Kulczycki 
Kulhanowicz 
Kulykowski 
Kumarnicki 
Kunicki 
Kupiecki 
Kuszczykiewicz 

Labinowicz 
Labunowicz 
Lacki 
Lagoszewski 
Lastowecki 
Lastowski 
Lawrowski
Lepech 
Lepiech 
Leski 
Lesniekiewicz 
Leszczynski 
Lewandowski 
Lewinski 
Lewicki 
Lichacki 
Lipecki 
Liskowacki 
Liskowski 
Lisniekiewicz 
Litynski* 
Lodynski 
Lomia 
Lomnicki 
Lopuszanski 
Lostowski 
Lozinski 
Lubacki 
Lubaczewski 
Lubaczowski 
Lubieniecki 
Lucki* 
Luckiewicz 
Lukawiecki 
Luz'ecki 

Macewicz 
Maciulewicz 
Majtkowski 
Malikowski 
Malinkowski 
Malkiewicz 
Manasterski 
Manastyrski* 
Manczak* 
Martycz 
Matkowski 
Medynski 
Michnowski 
Mikulski 
Molitowski 
Monasterski 
Morochowski 
Mosciszewski 
Miszczowski 
Morkowski 
Mszanecki 
Mujski 
Mykitycz 
Myszczowski 

Nahujowski 
Nanowski 
Nasilowski 
Nehrebecki 
Niebyszczanski 
Nowakowski 
Nowosielecki* 
Nowosielski 
Nozdryn 

Obertynski* 
Obuchowski 
Odrzechowski* 
Odrzewski 
Odyniak 
Olegnicki 
Olewnicki 
Opolski 
Opryszowski 
Orlowski* 
Ortinski 
Orzenski 
Ostraszewicz 

Parenski 
Parfanowicz 
Parylowski 
Paslawski 
Paszalski 
Patylowski 
Pawlik 
Pawlikowicz 
Pawlikowski 
Pielecki 
Pilik 
Ploszczynski 
Plotnicki 
Podgorski 
Podgurski 
Podhajecki 
Podhorodecki 
Podluski 
Podwysocki* 
Pohorecki 
Polanski 
Poltorakiewicz 
Popiel 
Popielnicki
Popin 
Popkowicz 
Porudowski 
Procewicz 
Proczewicz 
Prusinowski 
Przygrodzki 
Pultorakiewicz 
Puziowicz 

Radilowski 
Radzewicz 
Radziewicz 
Rafalski 
Rajkiewicz 
Rastawiecki 
Raszko 
Raszkowski* 
Robaszewski 
Rodziewicz 
Rolbiecki 
Rostawecki 
Rozlucki 
Roz'niatowski* 
Roz'niewski 
Rubaszewski 
Rubinowski 
Rudnicki* 
Rybczycz 
Rybnicki 
Rybotycki 
Rychlicki 
Rychlinski 
Rydawski 
Rzesniewski 
Rzesniowiecki 
Rzodkiewicz 

Sarnowski 
Sas 
Sasilowski 
Sasimowski 
Saski 
Sasowski 
Sasulicz 
Saszowski 
Seredkiewicz 
Serednicki 
Sernowski 
Siarczynski 
Sielecki 
Siemakowicz 
Siemiasz* 
Siemiginowski 
Sienaszkowicz 
Sienuszkowicz 
Skolski 
Skotnicki* 
Skowronek 
Slywinski 
Smereczanski 
Smolnicki 
Snitowski 
Soloma 
Somkowicz 
Sopotnicki 
Sosinski 
Sozanski 
Sprinski 
Stanislawski 
Stebnicki 
Stronski 
Strutynski* 
Stryjski 
Strzelbicki 
Stupnicki 
Sulatycki* 
Suszytski 
Swarczynski 
Swaryczewski 
Swiebodowski 
Swierzpot 
Swietlicki 
Swistelnicki* 
Swistun 
Sypajlo 
Szachnowicz 
Szandorowski 
Szandriwski 
Szczombrowski 
Szemetylo 
Szeniowski 
Szpakowski 
Szumilo 
Szumlanski 
Szylwinski 

Taonewicz 
Tarnawski* 
Tarnowiecki 
Tatomir* 
Tasmer*
Telepianowicz 
Tenewicz 
Terlecki* 
Ternawski 
Ternowski 
Tokarski 
Topolnicki 
Toporowicz 
Towarnicki 
Trachimowski 
Trzcina 
Turczynski 
Turecki 
Turzanski 
Tustanowski 
Tychowski 
Tymowski 
Tysarowski* 
Tysowski 
Tyszarowski 
Tyszewicz 
Tyz'drowski 

Uhernicki 
Uhrynowski 
Ulnicki 
Uniatycki* 
Unichowski 
Urbanski 
Urocicki 
Uruski 
Usarzewski 
Usakowski 
Usowski 
Ustricki 
Ustyanowski 

Waczewski 
Wanczaluch 
Wandrowicz 
Waniowski 
Wasilkowski 
Wasylkiewicz 
Wichlinski 
Winnicki* 
Wislobocki 
Wislocki* 
Witkowski 
Witwicki* 
Wolanski 
Wolkowicki* 
Wolosianski 
Wolosiecki* 
Wolosziniwski 
Woloszowski 
Worynski 
Worytko 
Wowczanski 
Wowkowicki 
Wynnicki 
Wyslobocki 
Wysoczanski 
Wyszynski 

Zaczywilkowski 
Zaderewnicki 
Zagwoiski 
Zakazny 
Zankowicz 
Zaplatynski* 
Zatwardnicki 
Zatwarnicki 
Zasimowicz 
Zawadzki 
Zawisza* 
Zeliborski* 
Zesielinski 
Zestelinski* 
Ziebinski 
Zielinski 
Zietarski 
Zubr 
Zubrycki 
Zukotynski 
Zurakowski 
Zuroch 

Z'abinski 
Z'eliszkiewicz 
Z'erebecki 
Z'elisko 
Z'orakowski* 
Z'ukotynski* 
Z'urakowski 
Z'ydykowicz

Ksiezyc-Sas

Hoszowski*, Palmitowski ,Paschalski ,Podmichalski ,Porembalski, Porebalski ,Przewoziecki

Prus-Sas

Garczynski, Msciszewski*, Somnicz ,Spegawski ,Szczudlowski ,Teszmar

Не вказуючи на причини відходу Драго-Сасів із Саксонії або Саської землі, але доповнюючи одисіаду роду відомостями про його участь у хрестових походах, польський хроніст Бартош Папроцький у праці “Herby rycerstwa polskiego, zebrane i wydane г. 1584” пише, що "початок гербу Сас - із Саксонії, тому так і називається. Драго-Саси з Саксонії пішли в хрестовий похід, а згодом були на Уграх, звідки прибули на службу до руського князя Данила, а потім його сина Лева. Осівши в Руській землі, завели сім'ї та гербом тим в різних родах послуговувалися, мали свої печатки і самого Гуйда батьком звали".

Загарбання верхньолужицьких земель у 10 ст. німецько-саксонськими феодалами з насильною германізацією місцевого слов'янського населення призвело до того, що із вжитку поступово випала назва "лужич", "лужичанин", "лужицький", а натомість утвердилися назви "сакс", "сас", "саський". І в письмових пам'ятках наступних століть корінних жителів рідко називано "сербський люд", а здебільшого "саксами" або "сасами", що вказує на територіальне, а не на етнічне походження окремих мешканців Саксонії або Саської землі. Наприклад, чеською або верхньолужицькою мовою Сак¬сонія зветься Саско, а житель Саксонії чи виходець з неї - Сас; відповідно Пруско і Прус, Русінско і Рус, Харватско і Харват, Сербско і Серб, Угерско і Угр (доречно звернути увагу, що населений пункт коло м. Стрия, що на Львівщині, і дотепер зберіг назву саме Угерско, а не Угорське).

Галицькі слов’яни, які осіли на Закарпатті ще в часи великої мандрівки народів були відтиснені уграми до Карпатських гір і далі на захід в Саксонію. Згодом угорські королі використовували слов’ян-українців як сторожа своєї оборонної північної лінії.

Співставивши та пов'язавши відомості щодо переселення слов'ян з правітчизни на Захід, інформацією польських хроністів про те, що предки роду гербу Сас тому і звуться сасами, що прийшли із Саксонії, з певністю можна стверджувати, що це слов'янський рід з хорватолужицької території.

Стосовно іншої частини назви Драго-Сас Ф. Пєкосінський у книзі "Rycerstwo Polskie w srednich wiekach" стверджує, що назва Драг походить від імені, а "... вся шляхта, котра ним послуговується, походить від пануючої династії слов'ян Драгів". Він також наводить короткий родовід князів, серед імен яких немає німецьких, угорських чи волоських, а тільки слов'янські: Драг, Задраг, Драговид. Імена легендарних князів з династії Драгів не є повністю вигаданими. У більшості випадків вони мають відповідники, можливо не зовсім точні, серед правителів лужицьких, ободритських, сербських та інших західнослов'янських земель. Корінь "драг" - з хорватської "друг", а "драги" - други, друзі, побратими. Ось що з цього приводу зазначає дослідник роду Драго-Сасів І. Волчко-Кульчицький:

"Драги - други, на печатках патріархальних відносин - це молодіжна громада вихідців із задруги - територіальної общини зі спільним землеволодінням, обробітком землі, спільним харчуванням, одягом, власністю, доходами тощо. В часи розкладу патріархальних відносин термін "драга" означав частину постійної княжої бойової дружини зі своїм провідником. Така бойова одиниця безвідмовно виконує розпорядження провідника, вся слава спадає виключно провідникові, іменем якого називаються всі, хто йому підпорядкований". Якщо перший енергійний організатор бойових дружин зі слов'янського роду Драгів став провідником "драги" у Саській землі, то це і призвело до утворення остаточної назви Драго-Саси.

Стосовно одного з перших знайомств галичан з драго-сасівськими лицарями і, відповідно, Драго-Сасів з Галичиною, то "Галицько-волинський літопис" зазначає, що у 1216р. десятирічний князь Данило перебував при дворі угорського короля. У той час князь Святослав Чернігівський та Ігоровичі спільно з поляками і половцями захопили Галицьке князівство. До угорського короля Андраша прибули галицькі бояри з просьбою: "Дай нам отчича (молодого Данила), щоб з ним прогнати Ігоровичів з Галича". Король задовільнив просьбу галичан, пославши з ними військо одноплемінне і одновірне галичанам під проводом великого дворецького Пота з воєводами.

Цьому походу сасівських лицарів на землю, яка знову стане їм Вітчизною, передувало багато подій прямо чи дотично пов'язаних з долею роду Драго-Сасів.

Волею долі Драго-Сасам, нащадкам антів і склавінів, які під тиском обставин змушені були переселятися на захід зі своєї прабатьківщини, через багато віків судилися знову повернутися в Україну.

Неспокійний політичний, економічний та релігійний клімат, що панував у Європі на початку другого тисячоліття, призвів до виникнення хрестових походів. Перед загрозою асиміляції та закріпачення зі сторони німецьких феодалів до хрестоносців пристають бойові дружини лицарів гербу Драго-Сас, розраховуючи на церковний захист своїх земель. Учасники хрестового походу засновують у другій половині дванадцятого століття духовно-лицарський тевтонський орден, який у 1189 році набуває військового характеру. Дараго-Саси, перебуваючи у складі товариства, за участь у поході набули право на доповнення свого герба “покореним” півмісяцем.

Наприкінці дванадцятого століття Драго-Саси разом з тевтонцями повертаються до Європи. У 1211 році групу прибульців-лицарів запрошує угорський король Андраш для боротьби проти половців і осаджує їх на Надборських землях з правами ленників. Ті учасники хрестового походу, які у 1198 році не були зараховані до ордену, одразу були переорганізовані для несення прикордонної служби, зокрема в Семигородді і Трансільванії. Драго-Саси також були задіяні для придворної служби при угорських королях, спільно зі своїми одноплемінниками, які перебували тут ще з часів великої мандрівки народів. У 1225 році угорський король Андраш депортує частину хрестоносців, по причині зловживання ними гостинністю короля: вони самовільно захоплювали землі, заселяли німецькими осадниками навколишні території. На запрошення Конрада Мазовецького загін Драго-Сасів разом з іншими депортованими хрестоносцями переходить у Мазовію, де у 1226 році утворює одну із родових територій Пруської конфедерації – Сасовію. Не бажаючи асимілюватися у германському морі вони змушені були шукати кращої долі у хрестових походах. Пройшовши шлях від Саської землі через Угорщину до Галичини і віднайшовши тут серед одновірців свою прабатьківщину – вони вважались і вважаються українськими істориками і істориками сусідніх народів автохтонами Галицької землі. Цілковиту приналежність лицарського роду Драго-Сасів Україні засвідчив той факт що ніхто із німецьких чи угорських, румунських, чеських і польських дослідників не включав цей рід до своїх історій.

Записи хроністів про генезис Драго-Сасів дійшли до нас через Волощину і Угорщину або ж виводять їх з волохів чи угрів. Якщо у той час Волощина і Трансільванія були частиною Угорського королівства, то правильніше було б називати прибульців-сасів уграми, як вихідцями з Угорщини. Але у народних переказах землі на південний захід від Карпат все ще вважалися римськими і нащадків даків продовжували називати волохами. Західнослов’янська загальна назва середньовічного населення придунайських князівств і Трансільванії залишалася – “волохи”. І досі поляки називають італійців волохами. Поширення влади угорських королів на території Закарпаття, Словаччини, Трансільванії і Хорватії вимагало заселення пустинних земель і укріплення пограниччя: з’являються німецькі колоністи, запрошуються лицарі-хрестоносці, використовується місцеве неугорське населення – нащадки білих хорватів, зав’язуються тісні родові зв’язки угорської королівської родини з королями і князями сусідніх держав, зокрема з князями галицькими, київськими та взагалі руськими. З прибуттям в Угорщину Драго-Сасів, учасників хрестових походів, які поповнювали свої дружини місцевим українським населенням, українські громади колонізують віддалені від Карпат у глиб Угорщини терени угорського королівства. Наприкінці ХІІІ-го століття в Угорщині знову запанувала знать обмежуючи права дрібного, в першу чергу іноплемінного лицарства, що в значній мірі спонукала сасівські дружини до переходу в Галицьке князівство.

До постійної непевності та небезпеки ворожого нападу призвичаювались Драго-Саси ще проживаючи в Лужиці на кордоні з Саксонію і пізніше за часів імператора Генріха IV, на кордоні Священної Римської Імперії, а потім на кордонах угорського королівства з волохами, польським і галицьким князівствами. Особливі умови життя на пограниччі витворили з них своєрідний тип людей, які поєднували в собі водночас воїна і виробника, що у феодальному суспільстві закріплювалося приналежністю до відповідного стану – шляхетства, традиційно ототожнюваного з лицарством. Драго-Сасівські лицарі тому і потрібні були Данилові, а потім його наступникам, бо відзначалися високою військовою організацією, дисципліною і володіли ефективними способами оборони. Вони зналися на будівництві укріплень, обсаді залогами, добре вміли господарювати. Воїни з Драго-Сасівського роду мали великій досвід ведення воїн з німцями, зналися на військовій тактиці хрестоносців. Вони були потрібні Данилові як для відбиття ворожих нападів, так і для реформування княжої дружини. Для цього Данило створив з прибульців-сасів загони кіннотників, замінивши ними боярські дружини. Запрошених Драго-Сасів князь осаджував на основі саксько-германського права, надаючи групі осадників грамоту на спільне осадництво в середньому двадцять господарств із загальним наділом 60 ланів. Надавалися осади переважно вздовж кордону держави і вздовж торговельних шляхів: водних чи сухопутних.

Ні звільнення хрестоносців-сасів від податків на час перебування у христових походах, ні обіцяне звільнення з під влади феодала чужинця у поєднанні з глибокою вірою у необхідність визволення господнього гробу не зменшувало потреби пошуку кращої долі на землях правітчизни – Галичини. Тільки на віднайденій батьківщині могли сповна розкритися лицарські ідеали Драго-Сасів, які зводилися до таких чеснот як вірність, шляхетність, честь та справедливість.

Драго-Саси, нащадки давніх галичан, повернувшись через століття до правітчизни, принесли свої працьовиті руки, військове ремесло і найголовніше – пам’ять про спільне родове коріння.

Мій рід належить до старовинного українського дворянського роду “Драго-Сас”, історія якого налічує тисячу років. До наших днів дійшли архівні матеріали, письмові і друковані першоджерела, які засвідчують історію походження таких родів як Турецькі, Яворські, Ільницькі, Комарницькі, Височанські, Матківські, Розлуцькі та ін.

Засновником наведених вище родів є граф Ванчі Волох - лицар із Семигородщини. В 1431 році польський король Владислав ІІ надає привілей на володіння селом Туркою Ванчі Волоху та трьом його синам, що здобули право Михайло Янкович-Височанський.

Михайло Янкович - Височанський, нащадок роду Драго-Сас закликає представників усіх гілок (придомків) роду Височанських об’єднати зусилля для дослідження та видання книги: "Історія роду Височанських гербу Драго-Сас". 
Адреса для контактів: вул. Стрийська, 5, кв. 1, м. Сколе, Львівська обл., 82600, Україна Тел. дом.: (38-03251) 2-25-56.

 



Подробнее http://turka.at.ua/publ/6-1-0-601##ixzz2zbUZRfpD 
Under Creative Commons License: Attribution

Категорія: Актуальні статті | Додав: sokil (22.04.2014)
Переглядів: 2548 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

GRZYMALA


Мої сторінки



Oпитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 183








Погода в Трускавці


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання












QR-код сторінки
















- Шляхетність зобов'язує -


82200 Україна Львівська обл. м.Трускавець © 2024

- За достовірність змісту матеріалів і статтей несе відповідальність автор -

- Приватний сайт -